Украина и Россия

ээ.. а где ты тут увидел, что я так про родственников говорю? так со мной местное население обращается....

я не выношу всем... если ты заметил, то я написала " проблема большинства украинцев"... большинство- это целая нация..?

если мыслить, как ты думаешь, то получается, что мы должны еще и немцев ненавидеть... они к нам пришли, убили многих.. че-то я у вас ненависти к немнам не заметила...

еще раз говорю, "большинство"- это ВСЯ нация?

тема поднималась только между Россией и Украиной... помысли пока локально, пожалуйста...

Прикольно: Кривой Рог - это Восточная Украина, считающаяся довольно-таки проросийской частью страны... А у нас на Западной, почему-то, к приезжим русским относятся очень даже хорошо... Хотя сами русские нас бандеровцами называют, думая, что этим они нас обзывают...
Ваще, лично мне кажется, глядя на окружающих людей, что если и есть какая-то неприязнь у нас к русским, то точно не ко всему населению России, а КОНКРЕТНО К ИХ ВЛАСТЯМ, к верхушке, которая "рулит" и самими ними, и ещё нами пытается! А между простыми людьми всегда легко находится общий язык!

Конфлікт із ФРН у нас тривав 4 роки, а з Росією 300! Є різниця? І зараз у 21 сторіччі ФРН не намагається захоплювати наші острови, не розриває без попередження договори і не підвищує в рази ціну на енергоносії, ФРН не втручається у внутрішню політику України і не намагається впливати на зовнішню тощо, а РФ таким займається... А щодо східної України, то після підвищення тарифів мені здається вони почали переглядати своє ставлення до РФ...
А щодо населення, то воно ж обирає оту владу яка робить всі ці нехороші речі, у них же більшість за Путіна "сорочку рвуть". І коли РФ намагалась захапити о. Тузла, то соцопитування населення показали, що 2/3 підтримують дії РФ по захопленню о. Тузла.

Віталік Ж.
напомни мне, как Россия вмешивалась в нашу внутреннюю политику в 21-ом веке?

Агресивна підтримка провладного кандидата на президтентських виборах 2004 (захід такої підтрики Ющенку не надавав), присутність депутатів Держдуми РФ на усіх мітингах і заходах за ЄЕП і союз з РФ і другу державну мову та проти ЄС і НАТО тощо.

Агрессивная информационная экспансия на территорию Украины. Т.е. удар по информационной безопасности Украины (информационная безопасность является составляющей национальной безопасности!).

газом

а бывает не агрессивная поддержка?
и раскажи поподробней в чём проявлялась тогда уж агрессивная поддержка
присуствие российских депутатов на митингах - НЕ ЕСТЬ вмешиванием в нашу внутренню политику
что ж они такого сделали своим присуствием?

примеры в студию

под газ не только мы попали
так, что говорить о повышении цен на газ - как о вмешивании России в нашу внутр. политику - не есть целесообразно, и звучит как абсурд

Буває неагресивна - на рівні декларування підтримки як це робив захід і та яку здійснювала РФ, друкуючи фальшиві бюлетені, обіцяючи підтримку у силовому вирішенні питання, і ставлячи умову, що якщо буде Янукович газ буде по 50 у.о., якщо Ющенко по 230 у.о. + надання у прискореному порядку усім нечистим поілтикам громадянства РФ, а відповідно і захисту, перечисляти можна довго...
А представники Держдуми РОСІЇ займаються підбуренням УКРАЇНСЬКОГО народу на антизахідні і проросійські заходи!

маючи в руках такий аргумент як газ, вони і диктувати нам внутрішню політику.....

а щодо інших країн...то ніхто і не писав, що Росія більше ні до кого крім України не втручається у внутрішню політику....

Прошу прощения за некоторую "раздутость" ответа. Но мне было откровенно лень делать купюры.
Это отрывок из моей магистерской работы.

Державний інформаційний простір - надзвичайно важливе політичне поняття, яке у вартісній шкалі соціальних цінностей можна поставити на друге місце після державної незалежності. Держава зобов’язана забезпечити використання свого інформаційного поля в інтересах саме держави та її громадян. Якщо вона цього не зробить, то інформаційний простір буде використаний проти неї самої. І це ми бачимо на власному досить сумному прикладі.
До розпаду Союзу на всій його території, з Україною включно, був єдиний комуністично-радянський інформаційний простір, який суворо охоронявся і куди не допускалась жодна інформація, яка не вкладалась у рамки панівної ідеології. З цією метою і була створена система компартійної преси та розгалужені ретрансляційні теле- і радіомережі. Україна стала незалежною, створена самостійна держава, а в її інформаційному просторі безкарно і безперешкодно хазяйнують інформатори іншої країни. У перші роки незалежності наша держава зі свого дірявого бюджету навіть фінансувала теле- і радіопередачі з Москви, які дуже часто мали, як, до речі, і нині мають, антиукраїнське спрямування.
Цю ситуацію можна пояснити рудиментами комуністичної ідеології, певною традиційністю у сприйняті українським обивателем Москви як столиці колишнього Союзу, тривалою російськомовною експансією, метою якої були денаціоналізація і зросійщення нашого народу, але жодним чином її не можна виправдати. Держава, якщо вона себе поважає, має опікуватися своїм інформаційним полем, охороняти його, обробляти, як дбайливий господар, засівати державотворчими ідеями, щоб потім пожинати той урожай, на який сподівається.
Сьогодні сусідня Росія всіляко намагається використовувати український інформаційний простір в своїх інтересах, для поширення неоімперіалістичних ідей, для антиукраїнської інформаційної обробки наших громадян.
Це не абищиця, на яку можна не зважати, це - відкрита інформаційна агресія сусідньої держави в український інформаційний простір. Недооцінка цієї агресії надзвичайно небезпечна - аж до втрати національної державності. Адже через інформацію формується громадська думка. Розглянемо найтиповіші форми російської інформаційної експансії в Україну.
Найперше - це поширення суто московських періодичних видань на терені України, зокрема центральних російських газет, традиційно відомих тут ще з часів Союзу, коли російська преса домінувала повсюдно. У ті часи найтиражніші московські часописи друкувалися безпосередньо на українських поліграфічних підприємствах і поширювалися місцевою робочою силою. Зі здобуттям Україною незалежності ця справа для Росії дещо утруднилась, оскільки за друк треба було немало платити, а довозити з Москви так багато газетної продукції також обходилося не дешевше. І тоді російські видавці, використовуючи недосконале українське законодавство та поблажливість вищого українського чиновництва, пішли на хитрість: додавши до традиційної назви часопису слова “Україна” чи “в Україні”, реєстрували їх ніби українські підприємства. Українська держава не тільки не ставить за допомогою економічних важелів серйозних перепон перед проникненням чужоземної, як правило, недружньої до неї друкованої продукції, а й реєструє її як нібито українську періодику, по суті, надаючи цим виданням у кращі умови. Таким чином, на українському ринку з’явилися газети “Известия”, “Комсомольская правда”, “Аргументы и факты”, “Труд” і навіть “Московский комсомолец” з припискою “В Украине” чи просто “Украина”. Це їх і формально і по суті прирівнювало до вітчизняних видань, дозволяло на тих же умовах використовувати поліграфічні потужності, послуги зв’язку в Україні. Фактично роблячи газети у Москві та маючи дешевий для них російський папір, росіяни успішно конкурують з українськими виданнями на українській території, обминаючи економічні труднощі, які стільки клопоту завдають тутешній пресі.
При занепаді видавничої справи в Україні загалом, ці часописи мають відносно величезні наклади. Так, газета “Аргументы и факты-Украина” друкується тиражем 170 тис. примірників, “Труд-Украина” - 185 тис., “Комсомольская правда” в Украине” - 195 тис., “Известия-Украина” - 528 тис. примірників. Це при тому, що середній тираж таких всеукраїнських видань, як “Молодь України”, “Літературна Україна”, “Демократична Україна”, “Вечірній Київ” коливається у межах 20-40 тисяч примірників. Запитання: “то чий же вплив на українського споживача більший?” - звучить суто риторично. Тим більше, що практично нічого українського, крім приписки “Україна” та “в Україні” у цих часописах не знайти. А от антиукраїнське подибується в різній оболонці скільки завгодно. Це помічає кожен вдумливий і мислячий читач.
Друга типова форма експансії традиційна: завезення друкованої продукції безпосередньо з Москви. Чого тільки не побачиш у комерційних кіосках та на приватних розкладках у Києві та обласних центрах - і “Независимую ґазету”, і “Купеческое дело”, й “Экспресс-газету”, і багато інших. На станціях київського метро, на численних розкладках та на прилавках приватних кіосків, розташованих в найлюдніших місцях столиці цілодобово в продажу є московські газети, українських же тут практично не буває. На спроби з’ясувати чому так? - відповідь стандартна: не мають попиту. Але за всім цим стоїть тонко продумана політика і протегування місцевих чиновників чи то із світоглядних, чи то із суто меркантильних міркувань .
Третя форма інформаційного проникнення в Україну - насичення національного книжкового ринку чужомовною продукцією. Московські ідеологічні стратеги точно визначили слабкі місця в царині українського книгодрукування і, користуючись політичною короткозорістю чи свідомою позицією державного чиновництва, буквально заполонили державу різноманітною російськомовною літературою. Врахувавши дефіцит української дитячої книжки, українським дітям пропонується російськомовна продукція в яскравих обкладинках. Вигода подвійна: політична - підтримується тенденція зросійщення на перспективу; фінансова - виймаються останні гривні з майже порожнього гаманця українського обивателя.
Четверта форма російської експансії в інформаційний простір України внутрішня, тобто та, яка має досягти все тієї ж мети із середини, - заснування і видання української періодики російською мовою. Йдеться не тільки про такі традиційно зросійщені регіони, як Донбас, Південь, Схід, а й про інші місцевості України, надто про столицю. Склався стереотип не без умілого сприяння державних чинників чи, принаймні, при їхній пасивно-споглядальній позиції, що видавати періодику російською мовою в Україні престижно та вигідно. Хоча яка є потреба видавати, наприклад, “Теленеделю”, а не “Телетиждень”, “Анекдоты”, а не “Анекдоти”, “Киевские” та інші “вєдомості”, а не “Відомості”, “Новости”, а не “Новини”? Чому справді дуже потрібний український журнал мод повинен виходити російською мовою? Чому різні рекламні листки, бізнесову періодику, рекламу в столиці вважається престижним видавати мовою північного сусіда, а не українською? Чому, приміром, єврейська громада не видає своїх газет єврейськими мовами або, в усякому разі, державною, а видає російською? Таких запитань можна задавати багато, а от задовільну відповідь на них знайти важко.
Нарешті, п’ята за ліком, та чи не перша за значенням форма російської інформаційної експансії - завоювання українського телеефіру. Сотні приватних телекомпаній в регіонах України, створених не без сприяння російського капіталу, ведуть передачі, як правило, російською мовою. Ні регіональні, ні центральні телекомпанії, які отримали ліцензії на роботу в українському телеефірі, не дотримуються вимоги закону, яка передбачає, що не менше половини телепродукції має виготовлятись в Україні. Деякі компанії взагалі зловживають ретрансляцією передач російського телебачення.
Останнім часом Москва за допомогою телеефіру стала практикувати безпосереднє втручання у внутрішні справи нашої країни, відповідним чином коментуючи ті чи ті події в Україні, формуючи у глядачів симпатії чи антипатії до тих чи тих українських політиків.
Телебачення, радіо, газети все частіше нав’язують нашому суспільству чужі звичаї, мораль, смаки, розбещують молодь пропагандою насильства, еротики, порнографії, позбавляють громадян України можливостей споживати національний інформаційний продукт, виштовхують власного товаровиробника з інформаційного ринку. Як наслідок - з інформаційного поля майже витіснено вітчизняні державномовні фільми, гумористичні, розважальні передачі та інформацію, що пов’язана з поширенням національних звичаїв, традицій, культури. У прилеглих до Росії, Польщі, Угорщини, Румунії районах у нашому ефірі переважно господарюють сусіди.
Все це разом узяте не тільки обмежує права громадян України на реалізацію ними своїх прав на свободу думки і слова, а й завдає непоправної шкоди національним інтересам, становить загрозу національній безпеці України.
Отже, висновки із наведеного випливають такі:
1. Україна дедалі більше витісняється із свого інформаційного простору, в якому все більші важелі впливу отримують засоби масової інформації інших держав, які при цьому нерідко порушують українське законодавство.
2. Багато кваліфікованих вітчизняних журналістів та операторів позбуваються робочих місць і змушені застосовувати власний талант і фахові знання не для користі своєї держави, а для користі потужних іноземних медіа-компаній.
3.Через національний інформаційний простір України ведеться цілеспрямована робота щодо денаціоналізації, деукраїнізації населення через пропагування іншими країнами, зокрема Росією, своєї культури, мови, духовних цінностей.
4. Процеси, які відбуваються в інформаційному полі України, загрожують національній безпеці держави а, отже, суверенітету і самому її існуванню.

подтверждений этому нету,
всё на уровне слухов, которые распространяли те кому это выгодно

это ты где услышал? откуда данные? в телефонных разговорах Путина и Януковича? мне такие увы не попадались
неужели из-за одного Ющенка страдают и другие страны, которым подняли цену на газ?

так мы и не спешим вроде

т.е. ты так называешь присуствие людей на митинге?
где это "підбурення" происходило? у тебя дома? у меня дома? росс. политики приходили на площади и настраивали укр. народ на Россию? или же они в Раду приходили и там свои правила и законы устанавливали?

они в первую очередь диктовали свою внешнюю политику, так как - это выгодно им
но мы же конечно, обиженная нация, считаем что таким образом Россия хотела исключительно насолить нам
и что-то я не припомню экономического кризиса в Украине в связи с повышениями ценами на газ России

Ой, как много... да еще и на украинском...
неуч....

Если, что то я за мир во всем мире!

Нет войне, даешь рок-н-ролл!

хм...мене посрать..не интерисуюся политикой...серавно от меня ничо не зависит...
пустой базар
как по мене

Если интересно, то могу перевести.